ВИХОВНА ГОДИНА «МУДРІ СЛОВА»

Мета: Поглибити знання учнів про пошанну лексику, вправляти у її використанні.   Виховувати ввічливість, повагу до людей.

1.     Вступна бесіда.

 Учитель:   Український народ завжди відрізнявся ввічливістю і чемністю у спілкуванні. Ввічлива людина дотримується правил пристойності (етикету), виявляє уважність, люб’язність. А що ж таке етикет?

      Етикет – це гарні манери, правильна поведінка. Дотримуватися його –     означає володіти гарними манерами, знати і виконувати правила поведінки. Слово ж етикет – французьке за походженням. У нашу мову воно увійшло зі значенням гарні манери. Є версія, що слово ввічливий утворилося від вислову  «той, хто дивиться у вічі». Справді, правила етикету передбачають, щоб співбесідники дивилися один одному в очі. Розмова стає сердечною, щирою і чесною, коли в очах співбесідника прочитаєш співчуття, радість, сум. Ввічлива людина не ховатиме очей. Вона не забуде подякувати за зроблене їй добро.

2.     Сценка «Важко бути людиною» (за оповіданням В.О.Сухомлинського)

   Втомлені діти повертаються з лісу. Дійшли до хутірця. Зайшли у крайню хату. Вийшла жінка.

Марійка: Чи не могли б ви дати нам води?

Жінка (подає воду): Пийте, дітки, та відпочиньте трошки.

(Діти відпочили на траві та й рушили далі).

Марійка: Ой, а ми не подякували жінці!

(Діти зупинилися).

Роман: І справді забули. Та це не велика біда. Жінка вже і забула, мабуть. Хіба варто повертатись через таку дрібницю?

Марійка: Варто. Хіба тобі не соромно перед собою, Романе?

(Роман усміхнувся. Видно, йому не соромно).

Марійка: Як хочеш, а я піду і подякую.

Роман: Скажи, чи обов’язково це треба зробити? Ми ж так потомилися…

Марійка: Так. Бо ми люди… Якби ми були телята, можна було б і не вертатися…

(Марійка рушила назад до хутірця. Роман, постоявши хвилинку, поплівся за нею.)

Роман: Важко бути людиною…

3.     Цікава інформація.

Учитель: Поляки називають ввічливу людину гречною. У російській мові вежливый первісно означало той, хто відає, знає. А в англійській мові це слово спільнокореневе зі словом політика. А от мексиканці виховують у своїх дітей ввічливість такою народною казкою:

Ввічливий кролик

Жив собі кролик, дуже скромний і ввічливий. Якось ішов він додому і раптом побачив лисицю. Вона була голодна і сердита. Кролик миттю кинувся до печери, щоб заховатися. Він не знав, що там живе змія, але на всяк випадок вирішив привітатися –  хоча б із печерою – адже він був вихованим:

  - Здрастуйте, добра печеро. Будь ласка, дозвольте мені увійти.

    Змія дуже зраділа, почувши кроликів голос, - адже вона дуже любила кроляче м'ясо!

  - Заходьте, заходьте, - гостинно запросила вона.

Але кролик уже здогадався, з ким має справу.

   - Пробачте, що потурбував вас, - сказав він. – Я зовсім забув, що мене чекає кролиця. До побачення.

     Вдома кролик подумав про те, що ввічливість ще нікому не завадила.

4.     Обговорення прочитаного.

5.     Сторінка – гуморинка

Чемний

Дідусь хоче спати, а малий Іванко не дає.

Дідусь просить:

- Івасю, сиди спокійно. Я через тебе не можу ні хвилинки подрімати.

- Добре, дідуню! Я почекаю, поки заснеш!

Гостинці вихованій свинці

Їде бричка з пацюком,

А пацюк сидить з мішком.

Ой, везе-везе гостинці

Круглобокій пишній свинці:

І люстерко, й гребінець,

І дзвенючий бубонець.

- Ой,туп-туп! Ой, туп-туп!

Цей пацюк мені не люб!

Поведе мене в танець

Дженджуристий кабанець.

Їде-їде пацючок,

Тихо плаче в кулачок

І везе свої гостинці

Чемній, вихованій свинці.

6. Конкурс «Хто назве більше слів ввічливості», коли:

*потрібно дізнатися, котра година;

*виходиш із трамвая і когось ненароком штовхнеш;

*прощаєшся з однокласниками після уроків;

*вітаєшся;

*просиш про послугу.

7. Підсумок.

    Учитель: Діти, зверніть увагу на багатство пошанної лексики. Нею потрібно користуватися, щоб бути вихованою людиною. Ці слова мудрі і дуже глибокі.