Сторінка для батьків

БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ

«РЕЖИМ ДНЯ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА»

1.            Значення режиму дня в житті молодшого школяра.2.                        Характеристика основних режимних моментів та педагогічні вимоги до них.3.                                  Орієнтовна схема режиму дня учнів початковихкласів.

Для молодших школярів дотримання режиму дня має особливе значення. З одного боку, їхня нервова система ще далеко не зріла і межа виснаження нервових клітин досить низька, а з іншого боку - нові умови життя, необхідність адаптації до нелегких для організму дитини фізичних і психічних навантажень, пов'язаних із систематичним навчанням, ламання старих стереотипів поводження і діяльності та створення нових, висувають підвищені вимоги до всіх фізіологічних систем. Упорядкованість чергування праці і відпочинку сприяє оптимізації функцій організму, кращої адаптації до умов школи з мінімальними фізіологічними затратами, а порушення режиму дня призводять до серйозних відхилень у здоров'ї дитини, і насамперед до неврозів.

Якщо в дитини помічено дратівливість, занепокоєння, поганий апетит, порушення сну, відставання у фізичному розвитку, то причина найчастіше полягає саме в недотриманні режиму дня. Раціоналізація режиму - один з найефективніших засобів профілактики захворювань і оздоровлення дітей.

З гігієнічних позицій чітко нормуються всі види діяльності і відпочинку дітей. Надзвичайно важливо, щоб всі елементи режиму дня здійснювалися послідовно й у той самий час. Коли попередній етап денного ритму є умовним сигналом для здійснення наступного, це сприяє закріпленню системи стійких умовних рефлексів. Школярі, що неухильно дотримуються режиму дня, швидше втягуються в роботу, ефективніше трудяться, швидше засинають і менше втомлюються.

Основними компонентами режиму дня молодшого школяра є сон, перебування на свіжому повітрі (прогулянки, рухливі ігри, заняття фізкультурою і спортом), навчальна діяльність у школі і вдома, відпочинок на власний вибір (вільний час), прийом їжі, особиста гігієна.

Особливе значення для нормальної життєдіяльності має сон. Не випадково в цьому функціональному стані людина проводить майже третину свого життя. Сон відіграє роль відновлюючого процесу, у якому здійснюється генеральне "чищення" всього організму, він необхідний для нормальної розумової діяльності, комфортного психологічного стану. Скоро­чення тривалості сну призводить до зниження опірності організму різним інфекціям, відхилення у психіці, погіршення працездатності. Практика свідчить, що відмінної і гарної успішності досягають ті школярі, котрі дотримуються норми сну, і зовсім інша картина у тих, які недосипають. Вченими встановлено, що інтенсивність і якість розумової роботи при сис­тематичному недосипанні знижуються майже вдвічі.

Окрім цього сон, на думку фізіологів, є неспецифічним показником загального стану людини, тому що при будь-яких несприятливих змінах в організмі (внаслідок хвороби, перевтоми, психічних травм) обов'язково спостерігаються порушення сну: безсоння або надмірна сонливість: неспокійний, недостатньо глибокий сон з великою кількістю рухів, що не сприяє відпочинку; нічний головний біль; здригування; кольорові, страшні і нав'язливі сни. Тому контроль за особливостями сну необхідний для оцінки ступеня функціонального комфорту дитини .

Отже, гігієнічно повноцінний сон, тобто сон з достатньою тривалістю і глибиною, з точно встановленим часом відходу до сну і пробудження, є найважливішим елементом режиму дня. Діти молодшого шкільного віку мають вкладатися спати о 20 г ЗО хв — 20 г 45 хв (але не пізніше 21 г). Раннє засинання дуже важливе для дитини, бо відповідає нормальній біоритмічній кривій коливань цілої низки біохімічних, фізіологічних, психофізіологічних показників. Фізіологи стверджують, що максимум виділення гормону росту гіпофізом спостерігається в дитини від 22 до 23 год, але не раніше, ніж через годину після засинання . Якщо дитина регулярно лягає спати невчасно, в неї неминуче порушаться процеси росту. Тому, коли організм переходить на "нічну роботу", заважати йому своїми денними турботами не варто. Отже бадьорість дитини в нічні години недопустима.

Перед сном варто виключити із життєдіяльності дитини рухливі ігри, напружені розумові заняття, розмови, які збуджують емоції, перегляд телевізійних передач або фільмів з хвилюючими сюжетами, що лякають дитину, тобто все те, що збуджує нервову систему. Вечеря має бути легкою і становити не більше 20% денного раціону (молоко, фрукти, овочі та ін.), і не пізніше, ніж за 1,5—2 год до сну. Міцний чай або шоколад на ніч давати дітям не рекомендується. Дуже корисна прогулянка перед сном, і обов'язково варто провітрити спальну кімнату. Постіль дитини не повинна бути занадто м'якою, а подушка — великою.

Найсприятливіший час підйому дитини після нічного сну - 7—7,30 год ранку, таким чином, загальна тривалість нічного сну молодшого школяра — 10,5—11 год. Дітям з ослабленим здоров'ям, що швидко стомлюються, з підвищеною збудливістю нервової системи необхідно спати довше. Таким дітям рекомендований денний сон тривалістю 1—1,5 год. Денний сон рекомендується усім першокласникам. При зростанні розумових і фізичних навантажень (у період гострої адаптації до умов шкільного навчання) тривалість сну доцільно збільшувати приблизно на 1 год, щоб пом'якшити десинхронізуючий вплив цих навантажень.

Після підйому учень має зробити гімнастику, ранковий туалет, поснідати і відправитися в школу. Бажано, щоб дитина йшла пішки, не кваплячись. Пере­бування на повітрі надзвичайно корисно. Це сприяє інтенсифікації фізіологічних функцій у ранкові години, підготовляє організм до майбутньої навчальної діяльності. В школу потрібно приходити за 10—15 хв до початку занять, щоб не поспішаючи готуватися до уроку. Це дасть змогу сконцентрувати увагу на мате­ріалі наступної навчальної діяльності.

Після закінчення уроків бажано, щоб шлях зі школи додому дитина проходила повільно, не витрачаючи зайвої енергії і довше дихала свіжим повітрям Вдома учень має переодягнутися, помити руки, пообідати, після чого першокласники й ослаблені діти більш старшого віку мають спати 1 — 1,5 год. Першокласникам і ослабленим дітям після сну, а здоровим учням другого і наступного класів після обіду, корисно відпочити на відкритому повітрі (у саду, парку, на ковзанці, у дворі) близько 1,5 год, граючись у рухливі ігри, займаючись фізкультурою і спортом. Це надзвичайно корисно для здоров'я, підвищує життєвий тонус і працездатність дітей. Однак потрібно стежити, щоб фізичне навантаження було помірним. Якщо воно надмірно інтенсивне або перебування на свіжому повітрі затягується, працездатність різко знижується і наступне виконання домашніх завдань буде менш ефективне і якісне.

Самостійні навчальні заняття з підготовки до уроків мають бути строго регламентовані. Існуюча сьогодні думка "більше занять - більше успіхів" помил­кова. У жодному разі не слід перевищувати час підготовки уроків, що рекомендується (1 кл. до-45 хв, II кл. до 1 год. III і IV кл. - 1.5 год), а за можливості краще його скорочувати. Це тому, що до домашніх навчальних занять у другій половині дня дитина приступає вже зі зниженою працездатністю після всієї попередньої навчальної діяльності і відносна інтенсивність навантаження дія учнів значно підвищується. Окрім того, у цей час відповідно до природної біоритмічної кривої коливань фізіологічних функцій стан більшості дітей менш сприятливий, аніж у ранкові години. І, нарешті, загальне денне навантаження в дитини не має бути надмірним. Інакше організмові школяра, особливо хворого або ослабленого, буде завдано шкоди, а якість виконання завдань при цьому неминуче знизиться.

Кожній дитині необхідно мати постійне робоче місце. Раціонально обладнаний куточок сприяє зосередженню, а звичка підтримувати в ньому порядок виховує почуття відповідальності. Для учня бажано виділити окрему кімнату. Якщо ж такої можливості немає — затишне місце біля вікна. Стіл поставити так, щоб світло падало зліва. Праворуч від стола розмістити етажерку або прикріпити полицю для книжок. Основна вимога до обладнання робочого Місця — меблі мають відповідати зростові школяра.

Якщо в сім'ї двоє школярів, то робоче місце слід обладнувати для кожного окремо. Безпосередня близькість робочих місць розпорошує увагу дітей, тому доцільно, щоб вони знаходилися поблизу і в той же час ізольовано. Тоді кожен зможе займатися своїми справами.

Важливо подбати і про колірне оформлення кімнати. Добре, коли переважають теплі і спокійні тони (коричневий, жовтий, зелений). Оранжевий і червоний кольори мають збуджувальний ефект, але на невеличких ділянках поверхні стимулюють загальну активність учня. У робочому куточку школяра мають знайти місце і квітка, вирощена дитиною, і малюнок чи аплікація, зроблені власноруч, і розклад уроків. Радимо час від часу оновлювати інтер'єр куточка. Приготування домашніх завдань варто починати завжди у визначені години, не пізніше 16 год, тому що ближче до вечора то менше сприятливим стає функціональне тло. Звичка займатися у той самий час сприяє налаштуванню всього організму на розумову роботу. Відповідно до Листа Міністерства освіти і науки України 1/9-468 від 29.12. 2001 року першокласникам не даються завдання додому, тому у цей час вони можуть малювати, ліпити, читати книжку, вирізати, тобто займатися улюбленими справами.

Самопідготовку учням радимо починати з завдань середньої складності, потім переходити до найскладнішого і важкого матеріалу, а завершувати роботу ви­конанням найлегших завдань. Такий порядок приготування уроків сприяє поступовому входженню в роботу, складні завдання виконуватимуться на тлі ви­сокої працездатності, а легкі — під час її спаду. Спочатку варто виконувати письмові завдання, а потім переходити до усних.

Напружена розумова праця не може довгий час бути ефективною. Тому під час виконання домашніх завдань через кожні 15—20 хв необхідно робити короткі перерви з виконанням фізичних вправ (фізкультпаузи, фізкультхвилинки) і зняттям зорової напруги (шляхом фіксації погляду на далеких предметах, колових рухів очей та ін.). Це сприяє швидкому відновленню працездатності та запобігає стомленню. Через 40—45 хв роботи варто влаштувати більш тривалу перерву (близько 10 хв).

Педагогічна адаптація першокласників

Особливості адаптації дитини до школи

Кожен віковий період у житті людини визначається сукупністю багатьох чинників, основними серед яких є:

• визначальна соціальна ситуація розвитку або та конкретна форма стосунків, у які дитина вступає в цей період;

•  провідний тип діяльності;

•  основні психологічні новоутворення.

Значення кожного вікового періоду визначається його місцем у загальному циклі розвитку дитини.

Початок навчання дитини в першому класі — складний і відповідальний етап у її житті, адже відбувається дуже багато змін. Це не лише нові умови житія та діяльності—це й нові стосунки та обов'язки. Змінюється соціальна позиція: був просто дитиною, а тепер став школярем. Змінюється соціальний інститут навчання й виховання: не садочок чи бабуся, а школа, де навчальна діяльність стає провідною, обов'язковою, соціально значущою та оцінюваною, такою, що розширює права й обов'язки дитини, її взаємини з навколишнім середовищем.

Першокласник — це початок суспільного життя людини як суб'єкта діяльності. Із вступом до першого класу змінюється життя дитини: усе підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам. Пристосування (адаптація) дитини до школи відбувається не відразу. Не день і не тиждень потрібно для того, щоб призвичаїтися до школи по- справжньому. Це досить тривалий процес, пов'язаний зі значним напруженням усіх систем організму. Лише через 5—6 тижнів поступово підвищуються та стають більш стійкими показники працездатності, у дитини спадають напруження й тривожність. Залежно від стану здоров'я, сімейної ситуації, відвідування чи невідвідування, дитячого. садка, адаптація до школи, до нових умов життя може мати різний перебіг.

Безумовно, першокласники, що відвідували дошкільні навчальні заклади, значно легше адаптуються до школи, ніж ті діти, які перебували вдома, не звикли до тривалого перебування в дитячому колективі, до певного сталого режиму.

Легше проходять період пристосування до школи й краще вправляються з розумовими та фізичними навантаженнями здорові діти. Але, на жаль, сьогодні лише ЗО % дітей ідуть до школи здоровими. Решта ж мають різноманітні порушення та відхилення в стані здоров'я. Тож зрозуміло, чому процес адаптації проходить із певними ускладненнями и затягується на більш тривалий термін.

Підготовка дітей до школи у сім'ї

(Педагогічний всеобуч батьків)

У дитячому садку все було звично і просто. А у школі малюків чекає перебудова всієї їхньої діяльності за змістом і за формою. Щоденно чотири уроки і підготовка домашніх завдань, новий ритм праці й ¹ відпочинку, сильні переживання, часом і негативні. До того ж необхідність працювати з усім класом в одному темпі, коритися одним вимогам, численним «так треба»...

Які ж психологічні особливості дітей шестирічного віку? Тонкий знавець дитячої психології В.О. Сухомлинський відзначив: «Діти живуть своїми уявленнями про добро і зло, про честь і безчестя, про людську гідність; у них свої критерії краси, у них навіть своє вимірювання часу; в роки дитинства день здасться нам дивним і несподіваним». І часом буває важко зрозуміти навіть власну дитину, яку ми близько спостерігаємо,

Кістково — сполучний апарат молодших учнів відзначається гнучкістю, оскільки в їхніх кістках ще багато хрящової тканини. Змінюється і м'язова система учнів молодших класів. Так, уже в першокласників вага м'язів становить 27,5% ваги тіла. Діти в цьому віці дихають частіше, ніж дорослі. Тому таким важливим для їхнього розвитку і працездатності є свіже повітря. Частота серцевих скорочень у молодшого школяра сталіша, ніж у дитини дошкільного віку, але все ж дуже змінюється під впливом різних рухів, позитивних та негативних емоцій.

У дітей молодшого шкільного віку, так само як і в дорослих, психологи вирізняють чотири типи темпераменту: сангвінічний, холеричний, флегматичний і меланхолічний. Які їхні особливості?

Сангвініки швидкі й рухливі, вони легко спілкуються з ровесниками і дорослими, користуються повагою серед товаришів. За сприятливих умов виховання вони ростуть у міру рухливими і спокійними, вміють правильно реагувати на зміни обставин, а якщо умови виховання несприятливі — нерідко стають байдужими, безвідповідальними. Ці діти швидко засвоюють знання, але без систематичних вправ легко втрачають набуті навички і вміння. Вчителеві й батькам треба дбати, щоб у таких дітей не згасав вогник допитливості, щоб вони мали на що спрямувати свою активність, виявляли зацікавленість інтересами класу.

У дітей, для яких характерні легка збудливість, прояви сильних і тривалих почуттів

—    холеричний темперамент. Поведінка їхня енергійна і різка. На уроках вони часто нестримані: вигукують, починають відповідати, не дослухавши запитання вчителя, часто відволікаються. Помічено, що дітям — холерикам важче сконцентрувати свою увагу на певному предметі, внаслідок чого вони не помічають його суттєвих ознак, роблять поспішні висновки. Все це створює значні труднощі у навчанні та вихованні.

У дітей флегматичного темпераменту почуття збуджуються повільно, але ці почуття стійкі й тривалі. Психологи відзначають, що молодші школярі флегматичного характеру

—     повільні, з іншими дітьми спілкуються здебільшого неохоче. Діти — флегматики уникають таких видів діяльності, де вимагаються швидкість, рухливість. За сприятливих навчально — виховних умов із них виростають люди, які прагнуть усталеного порядку, організованості, поміркованості у побуті.

Надзвичайно чутливими є діти меланхолічного темпераменту. Дитина з цим типом нервової системи довго перебуває під впливом почуттів. У спілкуванні діти — ме­ланхоліки неактивні, сором'язливі, важко пристосовуються до нових умов. Вони прагнуть дружити лише з одним товаришем або граються самі, На зауваження реагують болісно, нерідко плачуть. Вони часто губляться при опитуванні, хоча письмові роботи виконують добре.

Тип нервової системи, яким природа наділяє людину, дуже стійкий. Але в процесі виховання вроджені особливості дитини можна коригувати. Скажімо, непосидючу дитину зробити стриманою, надто сором'язливу, невпевнену — більш активною і впевненою. І, ясна річ, найважчими будуть перші місяці навчання. Психологи відзначають, що здебільшого у процесі навчання першокласники стикаються з труднощами трьох типів. Перший — пов'язаний з особливостями шкільного режиму (треба вчасно прокидатися, не пропускати занять, на всіх уроках сидіти спокійно тощо). Другий тип зумовлюється новим становищем дитини у колективі, характером взаємовідносин з учителем, ровесниками і батьками. Першокласники не одразу, часом важко, усвідомлюють свої обов'язки як члени колективу. Третій тип труднощів — у більшості першокласників приблизно в середині року з'являється байдужість до навчання.

Звісно, підтримувати у першокласників інтерес до навчання не завжди легко. Але за допомогою батьків навчання може стати для малюків корисним і захоплюючим.

Кілька слів щодо перших розчарувань батьків. Чимало мам і тат, ведучи дитину до школи, сподіваються на неабиякі її успіхи в навчанні, та мине кілька тижнів, і в декого з них з'являється занепокоєння: «Як це так, наша донька стільки знає, а приносить трійки. Ніколи б не подумав, що вчителька буде незадоволена Іринкою».

Ви повинні пам'ятати, що шкільна наука — не тільки радісні хвилювання, а в першу чергу — організована, копітка праця, до якої навіть здібна, розвинена дитина не завжди готова.

Підготовлена до школи дитина повинна йти у перший клас із бажанням вчитися, здатністю зосереджувати свою увагу протягом тривалого часу, умінням слухати, діяти організовано. Ці якості починають формуватися не в останній місяць перед школою, а значно раніше, а їхнім психологічним фундаментом є розвиток мислення, пам'яті, уваги, допитливості, уяви.

Яким же мусить бути розпорядок для першокласників? Найперша вимога — раціональне чергування занять, активного відпочинку, їжі та сну. Однакові дії, повторю­ючись щодня у певній послідовності, сприяють формуванню у дитини необхідних побутових, трудових і культурно — гігієнічних звичок, полегшують пристосування організму до нових умов.

Систематичне дотримання режиму дня виховує у дітей такі важливі риси характеру, як дисциплінованість, організованість, уміння підкоряти свої бажання інтересам справи. Важливо забезпечити тривале перебування дитини на свіжому повітрі, регулярний сон (нічний не менше 10 годин, денний — 1,5 години), калорійне та різноманітне харчування через 3 — 3,5 години. Такі норми відповідають фізіологічним потребам дитячого організму.

А як обладнати вдома робоче місце першокласника? Найкраще було б придбати домашню парту. На жаль, не завжди це можливо. Але і звичайні меблі можна присто­сувати для навчальних занять. Насамперед слід подбати про належне оформлення робочого куточка учня.

Стіл повинен стояти так, щоб світло падало зліва. На сидіння стільця, розрахованого на дорослу людину, дитині під час виконання домашніх завдань бажано підкладати м'яку- подушку а до спинки прикріпити валик, щоб фіксувати положення тіла. Сидіти на краєчку стільця або навпаки, притулившись до спинки, шкідливо. Вдома, так само як і у школі, стілець повинен трохи заходити за кришку стола. Якщо ноги не дістають до підлоги, обов'язково слід зробити маленьку підставку, щоб була добра опора. Читаючи, виконуючи завдання у зошиті, дитина повинна сидіти так, щоб відстань від очей до книжки становила приблизно ЗО см. Виконавши уроки, дитина повинна прибрати зайві речі, приготувати ранець на наступний день. Якщо вже з перших днів ви наполегливо привчатимете дитину до режиму, правильної робочої пози, вмілого користування

навчальним приладдям, то вже через декілька місяців у дитини сформується чимало корисних і необхідних для подальшого навчання звичок. Для прикладу розглянемо таку педагогічну задачу.

Сьогодні наш першокласник прийшов зі школи похмурий, неговіркий. Сидимо мовчки за обіднім столом. Запитань йому не ставлю, чекаю поки сам розповість, що трапилось. Але він мовчки йде бавитися, повертається, сідає за уроки. Я відчуваю, що його «гризе якийсь черв'як», не дає спокою. Коли уроки вже зроблені й синок готує ранець, я за звичкою хочу допомогти йому, щоб він швидше впорався з цією «складною» справою. Складною тому, що син завжди щось забуває: то клей та чохлик для уроків праці, то кольоровий папір...

Поспішаю і сьогодні допомогти, але син повертається до мене і каже:

—      Досить мене опікати. Що я— «мамин синочок»?

—      Та я просто хотіла допомогти. Чому ти так грубо розмовляєш?

—      Тебе б так Лідія Іванівна відчитувала...

—      А в чому справа?

І тут я дізналася, що для уроку праці потрібно було принести цупкий картон. Син про це напередодні мені не сказав — забув. А на уроці, коли всі діти поклали на парти необхідний для роботи картон, з'ясувалося, що у нього немає, тому що мама забула покласти. І, природно, Лідія Іванівна сказала йому, що ранець треба складати самому, а не покладатися на маму... Питання для обговорення

— Чи доцільна надмірна опіка дитини? Як це відбивається на формуванні особистості?

—   Порадьте матері, як привчати першокласника до порядку, сформувати в нього почуття відповідальності за шкільні справи.

(Виступи батьків).

І навряд чи ви всі уявляєте справжню роль першого шкільного навчання. Давайте поміркуємо: приходить до школи 1 вересня неписьменний малюк, а в грудні уже прощається з букварем, наприкінці року може читати (більш — менш виразно) будь — який текст, рахувати в межах 100, розв'язувати задачі на дві дії, розрізняти фігури... Він уміє робити ще багато іншого, знає чимало нового, думає, розмірковує, іншими очима дивиться на світ... І все це завдяки щоденній праці, яка часом буває одноманітною і складною.

Як допомагати першокласнику в навчанні? Чи всім дітям слід допомагати? Може краще, щоб вони з перших кроків ставали самостійними, адже вони вже учні?! Як перевіряти домашнє завдання?

Головне — робити за дитину нічого не слід: виконувати уроки, збирати портфель до школи, малювати, виготовляти аплікації — вже це дитина повинна робити сама, своїми, поки що не досить вмілими, руками.

Перший місяць корисно під час виконання домашніх завдань щодня посидіти з ди­тиною не поруч, а десь близько. Але не для того, щоб підказувати, думати за неї чи гримати. Хай ви, батьки, насамперед подбаєте, щоб малюк вчасно сів за уроки, правильно поклав зошит, не відволікався під час роботи, не гнувся, сидів у зручній позі. Неприпустимо також змушувати першокласників братися до уроків зразу ж після приходу зі школи. Між шкільним навчанням і роботою вдома повинен бути не менш ніж двогодинний відпочинок на свіжому повітрі.

За шкільним статутом у першому класі домашнє завдання розраховано на 45 — 60 хвилин. Спочатку слід виконувати математику, потім читання, письмо. Процес перевірки якості виконання домашніх завдань, якщо не формально до цього підходити, багато дає для розвитку дитини. От, наприклад, читання. Син швидко прочитав кілька речень з букваря. Що ж далі? Навчання читання пов'язане з навчанням письма. Тому, перевіряючи, як дитина читає, звертайте увагу на правильну вимову, частіше запитуйте: скільки звуків (або складів) в цьому слові? Скільки слів у реченні? Які ти знаєш слова на букву «ю», «с»? тощо.

Дуже часто на письмі першокласники пропускають або переставляють букви. Єдиний правильний шлях позбутися цього — систематичний звукобуквений аналіз слів, тобто перед тим, як писати слово, дитина повинна визначити, скільки в ньому звуків, букв, які в слові склади. З самого початку привчайте дітей писати не по буквах, а по складах, звіряти написане з підручником. Перевіряючи завдання з письма, зверніть увагу дитини на те, з якої літери починається перше слово в реченні, які знаки ставляться в кінці речення, з якою інтонацією слід прочитати речення.

Важливим завданням початкового навчання є розвиток мови учнів. Тому слід навчати дітей правильно і точно відповідати на запитання, виразно описувати певний знайомий предмет або явище.

Перевіряючи розв'язання задачі, корисно запитати дитину: Що головне в умові задачі? Що треба знати? Яку дію для цього треба виконати? Чому саме цю? Чи можеш ти скласти подібну задачу? Як перевірити розв'язання? Запропонуйте перерахувати предмети, що оточують дитину, знайти у кімнаті речі, схожі на певні геометричні фігури, намалювати їх. Звичайно, працюючи, в перші місяці навчання вчитель не вдається до ¹ негативних оцінок, а до оціночних суджень. І коли дитина каже, що вона одержала в школі, обов'язково поцікавтесь, як саме вона відповіла, що вчитель їй на це сказав. І як ставитися до «двійки»? — часто запитують батьки. У першому класі вчителі ставлять двійки дуже рідко, у виключних випадках. Якщо ж вона з'явилась в учня раз, другий, це — тривожний сигнал. Головне, не робіть поспішних висновків, не вживайте «дієвих» заходів. Важким, але надійним шляхом є з'ясування причин і правильна, погоджена з учителем щоденна допомога.

І останнє. Першокласник тільки починає довгий шлях у країну знань. Ніколи не поділяйте ні для дитини, ні для себе навчальні предмети на головні й другорядні. При такому підході прагнення виховати всебічно розвинену особистість залишається гучною фразою. Як з малесенького джерельця починається велика ріка, так і в копіткій праці виховання людини все важливо і взаємопов'язано.

                                  Поради батькам першокласників

Перші 4—6 тижнів у школі для першокласників найважчі, тому батьки повинні допомогти своєму маленькому учню адаптуватися до нових умов.

Уранці дитину будіть спокійно. Прокинувшись, вона повинна побачити посмішку на вашому обличчі та почути ваш лагідний голос. Не потрібно смикати дитину через дрібниці й підганяти її із самого ранку. Щоб не виникало поспіху, розрахуйте час, необхідний для того, щоб зібратися першокласнику до школи. Якщо він не встигає, наступного дня розбудіть його трішки раніше.

Бажано погодувати дитину сніданком, але якщо чомусь вона не хоче їсти, примушувати не варто. Краще дайте сніданок із собою. Дорогою до школи не говоріть: «Дивись, не бешкетуй» або «Щоб сьогодні не було поганих оцінок». Краще побажайте дитині успіхів і підбадьорте н добрим словом.

Зустрічаючи зі школи, не завалюйте запитаннями: «Що ти сьогодні отримав?» або «Сьогодні без поганих оцінок?» Дайте дитині можливість розслабитися. Якщо ж вона хоче поділитися з вами чимось важливим, не відмахуйтеся від неї, вислухайте, адже це не забере багато часу.

Якщо маленький школярик чимось, засмучений, не допитуйтеся про причину. Можливо, він розповість пізніше, або обережно поцікавтеся через деякий час самі.

Ніколи не торгуйтеся, говорячи: «Якщо зробиш гарно уроки, я дам тобі...» Дитина може неправильно зрозуміти мету навчання, вона подумає, що, навчаючись, робить вам послугу, за яку отримує винагороду.

Прийшовши зі школи, дитина повинна пообідати та обов'язково відпочити. Не примушуйте її відразу робити уроки. На думку психологів, найкращий час для навчання —.з8до 12 та з 16 до 18год. Привчіть першокласника займатися саме в ці години.

Пам'ятайте, що є періоди, упродовж яких дитині навчатися складніше: маленький школярик втомлюється, у нього знижується працездатність. Для першокласника це перші 4—6 тижнів навчання, кінець другої чверті, перший тиждень після зимових канікул і середина третьої чверті.

Присвячуйте своїй дитині хоча б півгодини на день, щоб вона відчувала, що ви її любите та цінуєте. Не забувайте, що першокласники — це ще маленькі діти, які люблять погратися, послухати казку на ніч чи колискову або щоб їх просто потримали на руках. Усе це допоможе їм зняти напруження, почувати себе спокійно й упевнено.

Поради батькам першокласників

1.    На прикладах із життя демонструйте дітям зразки чесного виконання обов'язку перед суспільством і сім'єю.

2.  Відвідуйте збори для батьків.

3.  Виділіть школяреві постійне робоче місце.

4.      Привчайте учня до охайності, дбайливого ставлення до шкільного майна і навчальних посібників.

5.      Щоденно цікавтесь успіхами дитини в школі (запитуйте: «Що цікавого було сьогодні в школі? Про що ти дізнався, чого навчився? Чи похвалила тебе вчителька? За що?» замість традиційного: «Чи з'їв усе те, що я дала тобі до школи? Не товаришуй з Миколою, бо він поганий хлопчик»). Радійте успіхам малюка, допомагайте йому, але пам'ятайте, що допомога і контроль не повинні бути моралізуванням. Головне — підтримуйте інтерес дитини до навчання.

6.     Сприяйте тому, щоб дитина брала участь у заходах, що проводяться в класі або школі.

7.   Намагайтеся вислухати дитину до кінця. Поділитися своїми враженнями — це природна потреба малюка.

8.      Організовуйте дозвілля дитини, надавайте їй можливість ходити в кіно, театр, на виставки тощо; привчайте слухати музику, читати художню літературу; підтримуйте інтерес до техніки, образотворчого мистецтва і фізкультури.

9.  Систематично привчайте малюка до праці.

10.     Пам'ятайте, що тільки разом зі школою можна досягти бажаних результатів у вихованні й навчанні дітей. Учитель — ваш перший порадник і друг. Радьтеся з ним, підтримуйте його авторитет. Зауваження щодо роботи вчителя висловлюйте в школі. Не робіть цього в присутності дітей.

ЯК УСПІШНО ПІДГОТУВАТИСЬ ДО ДПА

Якщо ти хвилюєшся перед ДПА, знайди можливість побути  «наодинці із собою». Заплющ очі і зроби кілька глибоких, повільних вдихів і видихів. Уявляй при цьому, що вдихаєш цілющий кисень, енергію, а видихаєш хвилювання, невпевненість. Відведи кілька хвилин на приємні спогади. Вміння долати стрес - це тренування до випробувань, яких не можна уникнути у великій школі життя.

Вдало підготуватись до ДПА, перебороти невпевненість, лінь, страх - це теж маленька перемога на великому шляху життя. Дозволь собі мати далеку й високу мрію про майбутнє, вчись досягати мрії. Перемога не завжди приходить до найсильнішого чи найспритнішого. Рано чи пізно вона приходить до того, хто повірив у себе.

Налаштуйся на позитивний результат. Ніколи не слід думати про те, що можеш не впоратись. Повір у себе, щоб виграти. Пам'ятай: занепокоєння - це емоція, а не метод вирішення проблем. Успіх завжди з тим, хто його прагне!

5 способів усе встигнути

Незабаром ДПА. Як встигнути вдало до неї підготуватися та ще й мати вільний час на особисті справи? Скористайся цими способами у боротьбі із втомою, напруженням, браком часу.

1.    Плануй завтрашній день. Заведи блокнотик, у який щовечора записуй, що тобі треба зробити завтра. І обов'язково перевіряй, чи все із запланованого встиг зробити.

2.      Не дивись телевізор, не витрачай свій час, який можеш витратити на плідну підготовку до ДПА, за комп'ютером.. Твоє життя набагато цікавіше, ніж події у світі, життя героїв серіалу чи події у комп'ютерній грі. Якщо станеться щось глобальне, то твої друзі, родичі сповістять тебе. He забувай, тобі ще потрібно багато встигнути для свого зоряного майбутнього! Переконайся - життя без телевізора і комп'ютера існує.

3.        Навчись відпочивати. Відпочинок теж потрібно занести до списку важливих справ. Тільки після доброго відпочинку, погулянки відновиться твоя розумова працездатність і здатність запам'ятовувати складний навчальний матеріал.

4.       Переводь увагу з одного заняття на інше. Зміна видів робіт усуває одноманітність. Після того, як ти три години просидів за книжками, можеш піти на консультацію до друзів або допомогти батькам.

5.      Визнач пріоритети. Почни свій день із вирішення важливого завдання. Менш важливі справи залиш на завтра.